Хтось підглядає за тобою в шпарку.
Типографський шрифт зимового парку.
Птахи – крикливі, наче плакАти.
Будеш плАкати. Будеш зникати.

Зима буде теплою і живою.
Будеш чути над головою
ідиш пташиний з нічного краю.
Якщо забудеш – я нагадаю.

Все, що стосується цієї миті,
гострі лінії в деревориті,
спалах крихкої озерної криги,
незагоєне серце відлиги,

незавершені фрески снігу,
дякуй за втому, дякуй за втіху,
дякуй за сподівання і втрати,
за можливість плАкати і зникати.

Забувати все,
забувати всіх –
синя прожилка
проймає сніг,
пам’ять збивається
в налякану зграю.
Спи, не бійся –
я нагадаю.

Сергій Жадан